Тестування від початку - це стрес для випускника. Для того, щоб на тестуванні змінити самопочуття від тривоги до впевненості, спробуйте створити у власній підсвідомості образ успіху: чітко уявляйте його. Намагайтеся попередити події. Уявіть усі події, обличчя тих, хто вас оточує, контекст і як ви одягнені. Скажіть собі: " Я готовий відповісти на будь-які запитання, готовий до будь-якої реакції педагога на іспиті". Уявіть себе спокійним, тим, хто повністю володіє ситуацією, з легкістю відповідає на запитання, упевнено обстоює власну думку. Позитивне мислення приведе до ус піху. 

Якщо хвилювання заважають, то уявіть, що вам потрібно переконувати друга, що тестування - це лише іспит, знайдіть слова для аргументоаної критики панічних думок.

Позитивному мисленню треба вчитися, і тоді воно принесе користь.

Спробуйте переконати партнера за такою схемою:

• Я успіщно складу всі тести, навіть якщо...
• Я успішно складу всі тести, не зважаючи на...
• Я успішно складу всі тести так, що...
• Я успішно складу всі тести завдяки...
• Я успіщно складу всі тести так само, як і ...
• Я усіпшно складу всі тести разом із...
• Я успішно складу всі тести тому, що...
• Я успішно складу всі тести, спираючись на...
• Я усіпшно складу всі тести, бо прагну ...

Ці висловлювання стануть дієвою формулою вашого оптимістичного конструктивного настрою під час підготовки до тестування. запишіть їх собі як пам'ятку.

В епоху технологічних рішень перехід на дистанційний графік навчання не є проблемою. Але він досі викликає певні складнощі та незручності. Карантин – це можливість, нарешті, приділяти час тому, що їм справді потрібно, – підготовці до ЗНО. 

Важливо розуміти, що для успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, окрім знань, майбутнім випускникам потрібен також психологічний спокій і чіткий алгоритм підготовки до іспитів. Про все це сьогодні і поговоримо.

І почнемо з практичних порад для ефективної підготовки до ЗНО:

1. Визначте графік навчання. Наприклад, визначте, що кожного тижня ви 2-3 рази працюєте над підготовкою до тестів. На кожен предмет бажано виділяти хоча б 1 годину. А краще – 2, тому що саме стільки виділяється на вирішення завдань на ЗНО. Таким чином, ви потренуєтесь виконувати завдання у невеликий проміжок часу.

2. Заведіть зошит із записами. Заведіть для підготовки до ЗНО окремий зошит, в якому ведіть записи з кожної теми. Продумайте структуру, щоб ви орієнтувалися, де записи з кожної теми. Найважливіші факти виділяйте або навіть зробіть для них окремі записи (в кінці зошита, в окремому блокноті).

3. Робіть упор на практичні завдання. Вивчивши якусь тему чи розділ, одразу переходьте до розв’язання тестів чи задач. Якщо ви зможете успішно застосувати отримані знання, то вони запам’ятаються набагато краще.

4. Виділіть час на повторення та пробне тестування. Після вивчення всіх тем, вже ближче до самого ЗНО, присвятіть 2-3 тижні повторенню всього матеріалу. Тема за темою пройдіть повторно теорію та практику.

5. Візьміть завдання з ЗНО минулих років та виконайте його повністю. Це потрібно обов’язково зробити 2-3 рази, щоб звикнути до специфіки тесту.

Однак, готуватися до іспитів варто не тільки вивчаючи та опрацьовуючи тони матеріалів з підручників. Важливо підготувати себе до цього важливого періоду також пихологічно.

Ось кілька психологічних порад, які зможуть вам в цьому допомогти:

1. Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2. Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3. Якщо є така можливість, об’єднайтесь  в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4. Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5. Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

І ось, настав день Х, а точніше – день ЗНО. Ловіть короткий алгорим дій, щоб він пройшов якомога успішніше:

1. В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

2. Уважно слухайте вказівки організаторів. Уважно слухайте вказівки організаторів про те, як правильно заповнити бланк. Якщо хочете щось спитати, не вигукуйте з місця, а підніміть руку.

3. Почніть з розв’язання легких завдань. Не намагайтеся розв’язувати завдання по порядку. Прочитайте всі завдання та виберіть з них ті, відповіді на які Ви знаєте та відповідайте на них. Відповідаючи на легкі питання, Ви заспокоїтесь і до Вас повернеться впевненість у собі. Вам буде легше зосередитися на складних питаннях.

4. Дуже уважно читайте завдання до кінця. Не намагайтеся зрозуміти, що від Вас вимагають по перших фразах. Ви ризикуєте «додумати» завдання, а значить, невірно його розв’язати. Якщо Вам потрапило питання, відповідь на яке Ви не знаєте, дійте шляхом логічного виключення. Коли Ви виключите варіанти, які точно не підходять, у Вас залишиться менше варіантів, з яких потрібно вибрати вірну відповідь, а це вже простіше. Зверніть увагу на те, що завдання може мати декілька вірних відповідей.

5. Перевіряйте написане. Слідкуйте за помилками та правильністю розставлених знаків.

Дотримуючись цих, на перший погляд, простих правил ви з легкістю впораєтесь з іспитами і станете ще на крок ближче до омріяного студентського життя. Хай щастить!

Зараз майже всі ми вимушені перебувати на карантині – і дорослі, і діти, і підлітки, і люди похилого віку. Всім нам важко – ми тривожимось за майбутнє, за наших близьких, здоров’я та світ навколо. Але кожному важко по-своєму. Наприклад, підліткам, що ще не дорослі, але вже і не діти. Вони звикли до спілкування з однолітками, свого власного простору, але зараз вимушені сидіти вдома та зводити весь свій світ до режиму онлайн. Як допомогти їм впоратись зі стресом через карантин та вимушену самоізоляцію, коли доросле «треба» у їхній свідомості ще не здолало дитяче «хочу»? 

Підлітки здебільшого мовчать. І ми, на жаль, не завжди здогадуємося, про що саме. Вони ще не дорослі, але вже і не діти. Підлітки часто не сприймають нас, батьків, як аніматорів та режисерів розважальної програми під час карантину. Дивляться на ситуацію з пандемією майже дорослими очима, і, радше, зачиняться в своїй кімнаті та скажуть, що у них все нормально. Та впоратися зі своїми емоціями так, як це вдається дорослим, вони теж ще не можуть. Хоча всіляко будуть переконувати нас, що вже дорослі, і їм усе під силу. Навіть заспокоюватимуть батьків. Мовляв, послухайте мене – я знаю краще.

Чого підлітки зараз найбільше потребують від нас?

Особливого, цілковитого, безумовного прийняття, близької присутності, при чому не лише фізичної, та готовності їх вислухати. Прагнуть відчувати 100% розуміння їхніх емоцій, потреб, мільйонних запитань. Бо «міцно триматися землі» їм важче, ніж нам. Вони ще, все таки, більше діти.

 На що зараз варто батькам звернути особливу увагу, у стосунках з дітьми підліткового віку?

Підліткам зараз бракує спілкування з ровесниками і свободи та незалежності від батьків.

У їхньому віці важливо відчувати щоденне звільнення з-під опіки дорослих, боротися за свою незалежність, доводити дорослість своїми вчинками і ставати лідерами певних груп серед однолітків. Так вони вчаться жити, щось переосмислюють, змінюються, усвідомлюють. Тому для них спілкування з однолітками та здорова дистанція з батьками – це щось надцінне.

Натомість, зараз у них лише онлайн-бесіди з друзями, за наявності таких, та батьки поруч 24/7. В онлайн-групах за день у них може бути купа повідомлень, бо без спілкування їм важко.

Їм також бракує часу, тиші та усамітнення?

На жаль, так. Ми з повагою маємо ставитися до цієї потреби. Дозволяти підліткам жити без шуму вічно ввімкненого телебачення, що транслює новини, без криків молодших братів та сестер. Якщо можливості усамітнитися в окремому приміщенні немає, можна запропонувати навушники і виділити час, коли ніхто підлітків не потурбує.

Але також важливо пояснити їм – у щоденному тісному спілкуванні один з одним, ми найкраще пізнаємо себе та інших. Бо дуже легко бути хорошим на відстані. Навіть закоханим радять перед одруженням піти в гори, де вони будуть лише вдвох кожен день, долатимуть труднощі разом, пізнаватимуть одне одного по-новому, вирішуватимуть суперечки. Зараз ми проходимо екзамен на рівень поваги у своїх сім’ях. Чи вміємо помічати потреби й почуття інших? Бо нарешті нікуди не поспішаємо. Щоденні справи і плани нас не відволікають. Навіть якщо виникне конфлікт, втекти нікуди. Тож, це добра нагода здобути звичку не тікати від труднощів, а вирішувати їх.

Про зниження рівня тривоги. 

Зараз емоції підлітків «виходять з берегів».

Узагалі, підлітковий вік – завжди час посиленої емоційної чутливості. Та сьогодні рівень їхньої тривоги, роздратування, злості може ще стрімкіше зростати. Бо емоції та почуття займають мега-важливе місце в житті підлітка. Хоча вони ще нестійкі та нестабільні, як в дитини, але глибші та більш усвідомлені, як у дорослого. Недооцінювати те, що підлітки відчувають, не можна.

Навіть у безтурботний час, для підлітків характерні різкі зміни настрою, надмірна вразливість, почуття «у квадраті». Саме підліткам притаманне таке явище, як «афект неадекватності», коли емоції вибухають з іскри, якої наче і не було.  

Чим тут батьки можуть допомогти?

По-перше, допомогти дітям назвати те, що вони відчувають. Словом. Якщо складно, можна через колір, погоду: «На яку погоду чи природнє явище схоже те, що відбувається у тебе в душі та голові?» Намагаймося «перекладати» образи в слова, вивчаючи, як іноземну мову, термінологію із сфери емоційного інтелекту.

Я, зазвичай, пояснюю підліткам це так: «Уявіть собі, що я ходжу поміж людей, стогну, нарікаю, плачу. Вони запитують: «Що трапилося?». А я кажу: «Нічого. Все нормально». І далі продовжую нити. Як будуть почуватись інші біля мене? А тепер уявіть, що я зрозуміла та відчула – у мене болить великий палець на лівій нозі. Знаю, що це ліва нога і великий палець. Всім навколо легше, а передусім – мені. Бо тепер я знаю, як дати собі раду. І навіть, якщо доведеться звернутися до лікаря, то вже точно не піду до стоматолога. Та й усім навколо буде легше допомогти мені зменшити біль у пальці, якщо це в їхніх силах. Так само важливо зрозуміти, що саме зараз кожен з нас відчуває. Бо це може бути тривога, страх, роздратування, жаль до себе, злість на інших, втома. Але озвучити варто, бо інакше важко буде не лише тобі, але й усім навколо. Позитивні емоції також потребують проговорення.

По-друге, допомогти підліткам прийняти свої емоції. Я використовую слово «обійняти» – «Ти зрозумів, що це страх, назвав його. Страх через те, що твої рідні можуть померти від вірусу. А тепер уявно обійми свою емоцію, прийми її». Це нормально зараз відчувати страх за життя і здоров’я інших! Бо Господь створив нас зі здатністю відчувати різні емоції. Це Його дар.

Емоції мають виходити нагору, але так, щоб не шкодити ні тобі, ні іншим. Тому про способи дати собі раду з тривогою варто говорити не лише з дорослими, але й з підлітками. Можна сильно напружити своє тіло, як камінець, а тоді розслабити, можна по-особливому дихати. Способів безліч.

Позитивного настрою  і гармнонії.

Подолання невизначеності під час карантину

Життя людини в сучасному суспільстві передбачає її існування і розвиток в умовах крайньої невизначеності. Нестабільність економічних, політичних і соціальних умов породжує труднощі щодо орієнтування людини в навколишньому соціальному світі, а також щодо прогнозування свого майбутнього, особливо під час всесвітньої пандемії та ізоляції. Ставлення людини до невизначеності може бути толерантним та інтолерантним.

Під толерантним невизначеність сприймають як неминучість, людина готова до адаптації. Толерантну до невизначеності особистість характеризують позитивним ставленням до проблем, здібностями витримувати напруження, пов’язане з протиріччям, двозначністю, проблемністю ситуацій, готовністю до ризику, умінням діяти і приймати рішення в ситуаціях невизначеності.

Інтолерантне – негативне ставлення до невизначеності, що супроводжують емоційні стани тривожності, афекту та проявляється на поведінковому рівні як залежність від соціального оточення. Інтолерантна особистість демонструє негативне ставлення до невизначеності: виявляє ознаки внутрішнього напруження, дискомфорту під час необхідності здійснити вибір, прагне позбутися негативних емоцій.

8 способів подолання невизначеності

• 1-відмова від ілюзії стабільності й однозначності світу
• 2 – прийняття невизначеності як однієї з характеристик сучасного світу
• 3 – позитивне ставлення до ситуацій невизначеності
• 4 – рефлексія думок, почуттів, мотивів у неоднозначних складних ситуаціях
• 5 – рефлексивне осмислення отриманого результату та його значення
• 6 – прийняття осмисленого рішення й рішучість діяти або воля до дії
• 7 – пошук нових джерел інформації для вирішення складних проблем
• 8 – почуття довіри до себе у вирішенні складної невизначеної ситуації