Година народознавства «В ніч на Андрія» [1]
Опубліковано СіваченкоВМ Чтв, 12/12/2019 - 11:28Година народознавства «В ніч на Андрія»
11 грудня зразковий музей народного побуту Київщини технолого-економічного кледжу Білоцерківського НАУ гостинно приймав студентів коледжу, які проживають в гуртожитку №2. Вони завітали на Андріївські вечорниці, які спільно підготували та провели бібліотека (завідуюча – Кофанова О.В.), музей та гуртожиток №2 (вихователь – Кривенька Н.М.). Студенти повернулися у минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, стали учасниками одного з чудових свят української молоді.
Учасників дійства гостинно зустрічала бібліотекар, завідуюча музеєм Костенко Н.М.
Вона розповіла про звичаї та обряди, які побутували на Київщині , зокрема, різні види гадання, адже цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Особливо дівчата. Тому учасники свята цього вечора ворожили на долю, дізнавалися, хто першим заміж вийде, яким буде сімейне життя, та заккликали Долю. І ще старі люди кажуть, що все загадане збудеться тільки тоді, коли в нього віриш. Без віри гадання не буде мати ніякої сили. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.
Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому
Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки. Коли якийсь суворий батько не пускав свою доньку на вечорниці, хлопці знімали його ворота і вішали на дерево або викидали на стріху. Могли і комору на дощечки розібрати.
Кульмінацією свята стало кусання Калити – спеціального обрядового коржа, який підвішувався на стрічці. Всі учасники заходу могли проїхатися на коцюбі і відкусити шматок ритуального печива.
В цей вечір перед учасниками ожили ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!