Т. Г. Шевченко "Слепая"

Т.Г. Шевченко «Слепая»

«Кого, рыдая, призову я
Делить тоску, печаль мою?
В чужом краю кому, тоскуя,
Родную песню пропою?

 

Кожна національна література має свою, скажімо так, центральну постать. І нічого, що протягом сторіч чи навіть тисячоліть існування літератури в кожній країні народилося багато видатних поетів і прозаїків, драматургів та філософів, твори яких є національним та світовим здобутком, які залишаються в житті народу назавжди, а їхні твори цитуються ще багато віків.

Але серед видатних мислителів та літераторів завжди виділяється постать, велич якої виходить за межі мистецтва. Людина ця стає духовним наставником, і символом нації. В українській  літературі та культурі національним героєм, безперечно, є Тарас Григорович Шевченко.

До вивчення та інтерпретації його творчого доробку долучився і творчий колектив Технолого-економічного коледжу БНАУ «Студентська ТЕатральна Майстерня» (режисери-постановники Болховітіна О.А. – режисер обласного музично-драматичного театру ім. П.Саксаганського; Болховітін І.І. – актор театру).

Цього разу колектив порадував глядача експресіоністичним баченням поеми Великого Кобзаря «Слепая». Поема Т. Шевченка «Слепая»  становить великий інтерес для дослідників.

«Слепая» - не випадкове явище в Шевченковій творчості. Це ще одна важлива віха на шляху до глибокого осмислення ним буття, освоєння дійсності на грані психологічного вибору, який він вирішує однозначно – до скону служити рідній землі», - саме так представили сюжет та бачення постановки учасники СТЕМу.

Учасники спектаклю у сюжеті «Слепой» розкрили реальний справжній зміст, здавалося б, звичайної побутової історії про зраду. Символіка Шевченкової поеми полягає у тавруванні страшнішого зла – зради батьківщини. Слова Оксани : «Пойдем же, мамо, будем петь, Пока народ не пробудился И будем петь, как снарядился Козак с ордою воевать…», - звучить гнівною пересторогою з уст головної героїні, тужливим докором усім тим, хто зрадив і залишив батьківщину, як беззахисну дівчину, в полум’ї пожежі.