Новини. Оголошення

Зараз майже всі ми вимушені перебувати на карантині – і дорослі, і діти, і підлітки, і люди похилого віку. Всім нам важко – ми тривожимось за майбутнє, за наших близьких, здоров’я та світ навколо. Але кожному важко по-своєму. Наприклад, підліткам, що ще не дорослі, але вже і не діти. Вони звикли до спілкування з однолітками, свого власного простору, але зараз вимушені сидіти вдома та зводити весь свій світ до режиму онлайн. Як допомогти їм впоратись зі стресом через карантин та вимушену самоізоляцію, коли доросле «треба» у їхній свідомості ще не здолало дитяче «хочу»? 

Підлітки здебільшого мовчать. І ми, на жаль, не завжди здогадуємося, про що саме. Вони ще не дорослі, але вже і не діти. Підлітки часто не сприймають нас, батьків, як аніматорів та режисерів розважальної програми під час карантину. Дивляться на ситуацію з пандемією майже дорослими очима, і, радше, зачиняться в своїй кімнаті та скажуть, що у них все нормально. Та впоратися зі своїми емоціями так, як це вдається дорослим, вони теж ще не можуть. Хоча всіляко будуть переконувати нас, що вже дорослі, і їм усе під силу. Навіть заспокоюватимуть батьків. Мовляв, послухайте мене – я знаю краще.

Чого підлітки зараз найбільше потребують від нас?

Особливого, цілковитого, безумовного прийняття, близької присутності, при чому не лише фізичної, та готовності їх вислухати. Прагнуть відчувати 100% розуміння їхніх емоцій, потреб, мільйонних запитань. Бо «міцно триматися землі» їм важче, ніж нам. Вони ще, все таки, більше діти.

 На що зараз варто батькам звернути особливу увагу, у стосунках з дітьми підліткового віку?

Підліткам зараз бракує спілкування з ровесниками і свободи та незалежності від батьків.

У їхньому віці важливо відчувати щоденне звільнення з-під опіки дорослих, боротися за свою незалежність, доводити дорослість своїми вчинками і ставати лідерами певних груп серед однолітків. Так вони вчаться жити, щось переосмислюють, змінюються, усвідомлюють. Тому для них спілкування з однолітками та здорова дистанція з батьками – це щось надцінне.

Натомість, зараз у них лише онлайн-бесіди з друзями, за наявності таких, та батьки поруч 24/7. В онлайн-групах за день у них може бути купа повідомлень, бо без спілкування їм важко.

Їм також бракує часу, тиші та усамітнення?

На жаль, так. Ми з повагою маємо ставитися до цієї потреби. Дозволяти підліткам жити без шуму вічно ввімкненого телебачення, що транслює новини, без криків молодших братів та сестер. Якщо можливості усамітнитися в окремому приміщенні немає, можна запропонувати навушники і виділити час, коли ніхто підлітків не потурбує.

Але також важливо пояснити їм – у щоденному тісному спілкуванні один з одним, ми найкраще пізнаємо себе та інших. Бо дуже легко бути хорошим на відстані. Навіть закоханим радять перед одруженням піти в гори, де вони будуть лише вдвох кожен день, долатимуть труднощі разом, пізнаватимуть одне одного по-новому, вирішуватимуть суперечки. Зараз ми проходимо екзамен на рівень поваги у своїх сім’ях. Чи вміємо помічати потреби й почуття інших? Бо нарешті нікуди не поспішаємо. Щоденні справи і плани нас не відволікають. Навіть якщо виникне конфлікт, втекти нікуди. Тож, це добра нагода здобути звичку не тікати від труднощів, а вирішувати їх.

Про зниження рівня тривоги. 

Зараз емоції підлітків «виходять з берегів».

Узагалі, підлітковий вік – завжди час посиленої емоційної чутливості. Та сьогодні рівень їхньої тривоги, роздратування, злості може ще стрімкіше зростати. Бо емоції та почуття займають мега-важливе місце в житті підлітка. Хоча вони ще нестійкі та нестабільні, як в дитини, але глибші та більш усвідомлені, як у дорослого. Недооцінювати те, що підлітки відчувають, не можна.

Навіть у безтурботний час, для підлітків характерні різкі зміни настрою, надмірна вразливість, почуття «у квадраті». Саме підліткам притаманне таке явище, як «афект неадекватності», коли емоції вибухають з іскри, якої наче і не було.  

Чим тут батьки можуть допомогти?

По-перше, допомогти дітям назвати те, що вони відчувають. Словом. Якщо складно, можна через колір, погоду: «На яку погоду чи природнє явище схоже те, що відбувається у тебе в душі та голові?» Намагаймося «перекладати» образи в слова, вивчаючи, як іноземну мову, термінологію із сфери емоційного інтелекту.

Я, зазвичай, пояснюю підліткам це так: «Уявіть собі, що я ходжу поміж людей, стогну, нарікаю, плачу. Вони запитують: «Що трапилося?». А я кажу: «Нічого. Все нормально». І далі продовжую нити. Як будуть почуватись інші біля мене? А тепер уявіть, що я зрозуміла та відчула – у мене болить великий палець на лівій нозі. Знаю, що це ліва нога і великий палець. Всім навколо легше, а передусім – мені. Бо тепер я знаю, як дати собі раду. І навіть, якщо доведеться звернутися до лікаря, то вже точно не піду до стоматолога. Та й усім навколо буде легше допомогти мені зменшити біль у пальці, якщо це в їхніх силах. Так само важливо зрозуміти, що саме зараз кожен з нас відчуває. Бо це може бути тривога, страх, роздратування, жаль до себе, злість на інших, втома. Але озвучити варто, бо інакше важко буде не лише тобі, але й усім навколо. Позитивні емоції також потребують проговорення.

По-друге, допомогти підліткам прийняти свої емоції. Я використовую слово «обійняти» – «Ти зрозумів, що це страх, назвав його. Страх через те, що твої рідні можуть померти від вірусу. А тепер уявно обійми свою емоцію, прийми її». Це нормально зараз відчувати страх за життя і здоров’я інших! Бо Господь створив нас зі здатністю відчувати різні емоції. Це Його дар.

Емоції мають виходити нагору, але так, щоб не шкодити ні тобі, ні іншим. Тому про способи дати собі раду з тривогою варто говорити не лише з дорослими, але й з підлітками. Можна сильно напружити своє тіло, як камінець, а тоді розслабити, можна по-особливому дихати. Способів безліч.

Позитивного настрою  і гармнонії.

Подолання невизначеності під час карантину

Життя людини в сучасному суспільстві передбачає її існування і розвиток в умовах крайньої невизначеності. Нестабільність економічних, політичних і соціальних умов породжує труднощі щодо орієнтування людини в навколишньому соціальному світі, а також щодо прогнозування свого майбутнього, особливо під час всесвітньої пандемії та ізоляції. Ставлення людини до невизначеності може бути толерантним та інтолерантним.

Під толерантним невизначеність сприймають як неминучість, людина готова до адаптації. Толерантну до невизначеності особистість характеризують позитивним ставленням до проблем, здібностями витримувати напруження, пов’язане з протиріччям, двозначністю, проблемністю ситуацій, готовністю до ризику, умінням діяти і приймати рішення в ситуаціях невизначеності.

Інтолерантне – негативне ставлення до невизначеності, що супроводжують емоційні стани тривожності, афекту та проявляється на поведінковому рівні як залежність від соціального оточення. Інтолерантна особистість демонструє негативне ставлення до невизначеності: виявляє ознаки внутрішнього напруження, дискомфорту під час необхідності здійснити вибір, прагне позбутися негативних емоцій.

8 способів подолання невизначеності

  • 1-відмова від ілюзії стабільності й однозначності світу
  • 2 – прийняття невизначеності як однієї з характеристик сучасного світу
  • 3 – позитивне ставлення до ситуацій невизначеності
  • 4 – рефлексія думок, почуттів, мотивів у неоднозначних складних ситуаціях
  • 5 – рефлексивне осмислення отриманого результату та його значення
  • 6 – прийняття осмисленого рішення й рішучість діяти або воля до дії
  • 7 – пошук нових джерел інформації для вирішення складних проблем
  • 8 – почуття довіри до себе у вирішенні складної невизначеної ситуації

 

 

Міністерство охорони здоров'я України а також психологи  закликають  боротися з «вірусом паніки» і опублікувало кілька порад як уникнути погіршення психологічного стану під час карантину через коронавірус.

Зокрема, радять займатися спортом в домашніх умовах, хобі та самовдосконаленням, бути критичними до інформації у ЗМІ та довіряти тільки надійним джерелам.

 

 Рекомендуємо:

Сьогоднішні реалії стають причиною загальної депресії населення. Паніка від поширення вірусу, посилений карантин та ізоляція лише поглиблюють проблеми нездорової поведінки людей.

Доктор Річард Охрінг, кандидат наук в області клінічної психології, дає інструменти, що допоможуть запобігти та впоратися з подібними негативними факторами ризику.

Тривале перебування вдома — фактор ризику нездорової поведінки. Ізоляція підвищує рівень стресу, провокує негативні емоції (занепокоєння і пригнічений настрій), нудьгу, самотність, нав'язливі думки і міжособистісні конфлікти (з членами сім'ї). І, щоб впоратися з ними, люди, на жаль, вдаються до нездорових моделей поведінки: переїдання, вживання шкідливої   їжі, надмірного куріння, зловживання алкоголем і психоактивними речовинами.

 

 Як із цим впоратися?

✔ Запитайте себе, що є головною причиною вашої нездорової моделі поведінки (нудьга, самотність тощо).

✔Після визначення причини можна спробувати усунути або, принаймні, зменшити цей фактор.

 

Наприклад, людина, яка переїдає від нудьги, може, для початку, створити список планів на кожен день, щоб завжди бути зайнятою і не думати про їжу. Дуже корисно мати когось поруч, хто підтримає і проконтролює.

Інший приклад: людина, яка через надмірне занепокоєння з приводу різних проблем, пов'язаних з вірусом або карантином (через проблеми з грошима, здоров'ям, освітою дітей, сімейні конфлікти), п'є занадто багато алкоголю.

✔ Ефективною технікою для зменшення занепокоєння й нав'язливих думок є mindfulness-медитація. На Youtube є хороші безкоштовні відео, які пояснюють як виконувати вправи на усвідомленість.

Якщо, незважаючи на ці зусилля, нездорова модель поведінки все ще зберігається, спробуйте поведінкові стратегії.

✔Наприклад, людина переїдає. Можна скласти щоденний план харчування і стежити за успіхом його реалізації, контролюючи його недостатню або надмірну складність.

 Крім того, можна скласти список альтернативної діяльності (заняття гімнастикою, прослуховування музики, перегляд телевізора) та перемикатися на нього, коли захочеться їсти в незапланований час.

✔Також, якщо людина вірить, що їй це допоможе, можна попросити члена родини або друга допомогти перешкоджати бажанню з'їсти щось незаплановане (пацієнт, коли у нього є таке бажання, дзвонить другу, а той намагається його відмовити або відволікти).

Подібні стратегії можна використовувати й для інших проявів нездорової поведінки.

Згідно порад Р. Охрінга.

 

ЗНО. Пам’ятка для батьків

Чому вони так хвилюються?

  • Сумнів у повноті та міцності знань.
  • Стрес незнайомої ситуації.
  • Стрес відповідальності перед батьками і школою.
  • Сумнів у власних здібностях: у логічному мисленні, умінні аналізувати, концентрації і розподілу уваги

Особистісні та психофізичні особливості:

  • тривожність;
  • стомлюваність;
  • невпевненість у собі.

Чим Ви можете допомогти своїй дитині

в складний період підготовки та складання ЗНО?

  • Володінням інформації про процес проведення іспиту.
  • Розумінням і підтримкою, любов’ю і вірою в її сили.
  • Відмовтеся від закидів, довіряйте дитині.
  • Якщо дитина хоче працювати під музику, не треба цьому перешкоджати, тільки домовтеся, щоб це була музика без слів.

Поради батькам

щодо підготовки випускників до ЗНО

  • Не тривожтеся про кількість балів, яку ваша дитина отримає під час ЗНО. Поясніть їй, що кількість балів не є показником її можливостей.
  • Не підвищуйте тривожність дитини напередодні ЗНО, бо це негативно позначиться на результатах тестування.
    Дитині завжди передається хвилювання батьків, і якщо дорослі у відповідальний момент можуть впоратися зі своїми емоціями, то дитина в силу вікових особливостей може емоційно «зірватися».
  • Забезпечте вдома зручне місце для занять і слідкуйте, щоб дитині ніхто не заважав.
  • Допоможіть дитині розподілити теми підготовки по днях.
  • Ознайомтеся з методикою підготовки до тестування та ознайомте з нею дитину. Не має сенсу зазубрювати весь фактичний матеріал, достатньо переглянути ключові моменти і вловити зміст і логіку матеріалу. Дуже корисно робити короткі схематичні виписки і таблиці, впорядковуючи досліджуваний матеріал за планом. Якщо дитина не вміє, покажіть їй, як це робиться на практиці. Основні формули і визначення можна виписати на листочках і повісити над письмовим столом, над ліжком, в їдальні і т.д. Підготуйте різні варіанти тестових завдань з предмету (зараз існує безліч різних збірників тестових завдань). Велике значення має тренування дитини саме з тестування, адже ця форма відрізняється від звичних йому письмових та усних іспитів.
  • Привчайте дитину орієнтуватися в часі та вміти його розподіляти.
  • Підбадьорюйте дитину, підвищуйте її упевненість в собі.
  • Контролюйте режим підготовки до ЗНО, не допускайте перевантажень.
  • Зверніть увагу на харчування дитини. Такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку.
  • Напередодні ЗНО забезпечте дитині повноцінний відпочинок. Вона має відпочити і добре виспатися.
  • Не критикуйте дитину за незадовiльнi результати оцінювання.
  •  
  • Порадьте дітям під час іспиту звернути увагу на наступне:

· Пробігти очима весь тест, щоб побачити, якого типу завдання в ньому містяться, це допоможе налаштуватися на роботу;

· Уважно прочитати питання до кінця і зрозуміти його зміст (характерна помилка під час тестування — не дочитавши до кінця, за першими словами вже припускають відповідь і квапляться її вписати);

· Якщо не знаєш відповіді на запитання чи не впевнений, пропусти його і познач, щоб потім до нього повернутися;

· Якщо не зміг протягом відведеного часу відповісти на запитання, чи є сенс покластися на свою інтуїцію і вказати найбільш ймовірний варіант.

І пам’ятайте: найголовніше — це знизити напругу та тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО

( психологічні поради )

Задовго до ЗНО:

Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столі усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. НЕ потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки, лампи, тощо. Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

Склади план своєї роботи. Перед тим визнач - Хто ти є ? - сова чи жайворонок. Склади план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим: « Я займаюся чи готуюсь» , а « Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;

Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду.

Змінюй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної переви збільшуйте на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .

Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.

Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв., після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне наступне повторення повинно бути коротшим попереднього.

Займайся самопереконанням. При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе: «Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д.», «Я напишу добре тестування».

День перед здачею ЗНО

Багато хто вважає, що щоб повністю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це невірно. Вже після обіду важливо припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати одяг, документи, інші необхідні речі.

У день ЗНО:

  • Будь сконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

  • Дій швидко, але не поспішай. Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

  • Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.

  • Пропускай! Потрібно навчитися швидко пропускати важкі і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.

  • Читай завжди уважно завдання до кінця. Розуміти завдання з перших слів і добудовувати закінчення за допомогою власної уяви – це надійний шлях до помилок.

  • Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забудь про попереднє.

  • Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.

  • Використовуй методику виключення. Якщо не знаєш правильної відповіді , то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.

  • Заплануй два круги. Завжди перевіряй себе. Навіть якщо відповідь легка і однозначна на перший погляд.

  • Вгадуй. Довірся власній інтуїції і вона разом із твоїм логічним мисленням.