Правила оформлення бібліографічного списку літератури при виконанні навчальних та наукових робіт

«Норми бібліографічного опису представляють собою, так би мовити, красу наукового етикету. Їх дотримання вказує на звичку до науки, а їх порушення виявляє вискочку і неука і часто кидає ганебну тінь на роботу, здавалося б, пристойну на перший погляд…»

                                                                                                                                                                                                     Умберто Еко

 

       Список використаної літератури є частиною будь-якої дослідницької роботи, його подають після основного тексту. Список інформує про використані, цитовані та (або) рекомендовані документи, що дозволяє кумулювати, як правило, найважливішу бібліографічну інформацію за темою публікації про статті, огляди, дисертації та ін., використані автором у роботі, підтвердити достовірність і точність запозичень: цитати, ідеї, факти, таблиці та ін., на основі яких будується дослідження.

       Список літератури - необхідний елемент довідкового апарату будь-якої друкованої праці (опублікованої чи неопублікованої): монографії, дисертації, дипломної або курсової роботи, статті.

 1. Список включає цитовану, згадувану та вивчену автором літературу.

 2. Зміст списку визначається автором роботи. Особлива увага приділяється відображенню літератури останніх 3-5 років, як показник інформованості автора про сучасний стан досліджуваної теми.

 3. При оформленні бібліографічного списку доцільно його назвати «Список використаної літератури».

 4. Список відображає всі види документів незалежно від форми (способу) їх представлення та носія (друковані матеріали, географічні карти, електронні носії, інформація віддаленого доступу тощо).

 5. При складанні списку літератури можливі різні способи розстановки бібліографічних описів джерел:

алфавітна;

хронологічна;

систематична;

нумераційна (в порядку першого згадування публікацій у тексті роботи).

 5.1. Найчастіше використовується алфавітна розстановка, тобто в алфавіті прізвищ авторів і заголовків, якщо автор не зазначений чи авторів більше трьох.

 5.2. При хронологічній розстановці всі джерела розташовуються за роками публікацій, а в межах одного року - за алфавітом авторів або назв. Хронологічний принцип дозволяє показати історію вивчення досліджуваного питання (теми). Іноді використовують зворотно-хронологічне розташування джерел, коли автор головну увагу приділяє сучасному становленню теми, що вивчається.

 5.3. При систематичній розстановці літератури бібліографічні описи групуються за галузями знань, окремими темами в їх логічному підпорядкуванні або за главами, розділами роботи, а в середині кожного розділу - за алфавітом чи в хронологічному порядку.

 5.4. Досить часто застосовується розстановка літератури в порядку першого згадування в тексті роботи (нумераційна). Але, в такому списку важко проаналізувати охоплення теми, відповідність вказаних публікацій посиланням на них. Список, складений таким чином, не повний, тому що включає тільки згадану та цитовану літературу.

 6. Вказані у списку публікації подають в наступному порядку:

роботи вітчизняних та іноземних авторів, надрукованих російською та українською мовами в загальному алфавіті, з урахуванням транскрипції написання;

твори вітчизняних та іноземних авторів іноземними мовами, спочатку латинський алфавіт, потім східні мови, якщо є;

інформація online;

статистичні матеріали.

 Офіційні та керівні документи рекомендовано виносити на початок списку.

 7. Роботи одного автора розташовуються за алфавітом назв, а автори-однофамільці - за алфавітом ініціалів. Скільки б робіт одного автора не було, обов'язково треба вказувати прізвище та ініціали, не замінюючи їх прочерками.

 8. В бібліографічному списку літератури використовується наскрізна нумерація всіх джерел.

 9. Наповнення бібліографічного списку до наукової роботи визначається автором.

        Як правило, обсяг списку не повинен перевищувати 5 % обсягу рукопису. Наприклад, оптимальний обсяг вивченої літератури при написання реферату повинен бути не менше 5 джерел, курсової роботи - 10-15, дипломної чи магістерської роботи - 40-50 , а дисертаційної - близько 25 % обсягу наукової роботи.

       У списку опублікованих праць здобувача, який наводять в авторефераті, необхідно вказати прізвища та ініціали всіх його співавторів незалежно від виду публікації.

 10. Бібліографічний опис документа - це бібліографічні відомості про документ, які наведені за чіткими правилами, певним наповненням і порядком дотримування належних зон та елементів, призначених для ідентифікації та загальної характеристики документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006).

 11. Правила складання бібліографічного опису регламентуються державним стандартом «ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

 12. Опис складається з елементів, які поділяються на обов'язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов'язкові чи обов'язкові та факультативні елементи. Обов'язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. їх наводять у будь-якому описі.

 13. Проміжки між знаками та елементами опису є обов'язковими і використовуються для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

        В залежності від об'єкту опису, розрізняють монографічний, зведений та аналітичний бібліографічний опис:

монографічний - опис на окремо виданий документ (книга, брошура, географічна карта тощо);

зведений - на групу документів (багатотомне видання, серійні видання, річний комплект журналів або газет тощо), тобто кілька томів, випусків, які складають єдине видання;

аналітичний - на частину документа (розділ, глава, параграф із книги окремий том багатотомного видання, стаття із газети, журналу, збірника).

        Для забезпечення точності бібліографічного опису, його складають безпосередньо за самим документом , маючи документ перед очима («de vizu»), але описи для списків літератури допускається складати на основі інших вторинних документів.

 Бібліографічний опис, як правило, складається мовою тексту видання, додержуючись правил сучасної орфографії. Скорочення слів та словосполучень допускаються відповідно з державними стандартами:

 «ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»;

 «ГОСТ 7.12-93 «Межгосударственный стандарт. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Алфавітне розташування літератури у списках:

Бібліографічні записи розміщують чітко за алфавітом прізвищ та ініціалів авторів, або перших слів назв за принципом "слово за словом". У назвах, що починаються з прийменників чи артиклів, останні розглядаються як окремі слова. Тобто бібліографічний запис "До питання…" буде стояти в бібліографічному списку раніше від бібліографічного запису "Документи…".

Основні правила алфавітного розміщення бібліографічних записів:

а) при збігу першого слова назви:

— за алфавітом другого слова і так далі;

б) праці одного автора:

— за алфавітом першого слова назви окремих творів;

г) при збігу прізвищ та ініціалів авторів:

— за алфавітом праць;

д) різними мовами:

— спочатку українською (російською) мовою чи мовами з кириличним алфавітом;

— потім мовами з латинською графікою.

Хронологічне розташування літератури у списках:

Описи документів розміщують за хронологією їхнього опублікування (написання). Хронологічне розміщення бібліографічних записів часто застосовують у бібліографічних списках використаної літератури та в тематичних списках, що включають офіційні матеріали або перелік праць одного автора.

Бібліографічні описи документів, опублікованих (написаних) в одному році, розміщують в алфавітному порядку. В деяких випадках вони можуть розміщуватися в зворотньохронологічному порядку — від останніх публікацій до перших. Хронологічне розміщення бібліографічних записів дозволяє показати динаміку розвитку напряму науки, діяльності вченого, наукової школи та ін.

Тематичне розташування літератури у списках:

Тематичне розміщення бібліографічних записів у бібліографічних списках рекомендується:

— для великих за обсягом бібліографічних списків за певними темами, що цікавлять споживача інформації;

— для невеликих за обсягом рекомендаційних списків;

— коли бібліографічні записи доцільно згрупувати відповідно до структури видання (розділів, глав, параграфів тощо)

Основні правила тематичного розміщення бібліографічних записів:

— бібліографічні записи в при книжному та при статейному бібліографічному списку групують за тематичними розділами в їхній логічній послідовності та співвідношенні: бібліографічні описи документів з певної теми чи проблеми виокремлюють в самостійні рубрики;

— усередині кожної рубрики найчастіше бібліографічні записи розміщують за алфавітом прізвищ авторів або перших слів назви;

— можливе розміщення бібліографічних записів за видами та типами видань: книги, статті, офіційні видання, довідники, підручники та ін.

Назва бібліографічного списку

Назва бібліографічного списку, як правило, повинна характеризувати його зміст та призначення. В наукових виданнях, курсових і дипломних роботах використовують стандартні назви: "Список літератури", "Бібліографічний список", а також модифікації: "Список цитованої (використаної, рекомендованої) літератури (джерел, документів)" та ін.

У збірниках наукових праць, тезах доповідей, матеріалах нарад (з'їздів, конференцій), бібліографічний список подається під назвою "Список (покажчик) літератури"

Для бібліографічного списку курсових і дипломних робіт у галузі суспільних наук можна рекомендувати назву "Список використаної літератури та джерел". Якщо в них використано переважно неопубліковані документи то "Список використаних джерел та літератури".

Для бібліографічного списку літератури до дисертацій, в якому, як правило, не відображаються всі використані документи рекомендується назва "Список основної використаної літератури", "Список основної використаної літератури та неопублікованих джерел". В авторефераті дисертації список робіт пошукача публікують без назви. Замість назви пишуть "Основні положення дисертації опубліковано в таких статтях (працях)"