Поради від психолога | ВСП ТЕФК БНАУ

ТЕФК

БНАУ

ВСП ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО
АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Сьогодні, 13 листопада Всесвітній день Доброти

Доброта заради доброти

Начебто нічого складного. Тоді чому навколо так мало проявів доброти? Милосердя, доброзичливість, добросердечність, великодушність… На жаль, у сучасному суспільстві ці слова приховують бажання отримати якусь вигоду. Бо людство не є добрим апріорі. Найбільших успіхів людська цивілізація досягла не так у творенні чогось, як у винайденні знарядь для вбивства інших – індивідуальних чи масових.

Дуже часто, на жаль, ми є добрими заради чогось. Роблячи добро, вважаємо, що воно нам має повернутися. Ніби робимо «галочку» у списку добрих справ, додаємо «пунктик» до карми. А роблячи добро комусь, сподіваємося на прихильність цієї людини до нас у майбутньому – я ж такий добрий до неї (нього), я ж так допомагаю.

Такі дії, хоч і є добрими, з самою добротою мають мало спільного. Бо доброта має існувати не заради чогось, а заради себе самої, примножувати сама себе.

Є така категорія явищ, які філософи називають безосновними (без основи). До них, наприклад, належить совість. Те саме і з добротою, співчуттям, людяністю. Вона або є в нас, або ні.

Для батьків

Адаптація першокурсників

Упродовж усього життя нам (і дорослим і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи коледжу ваші діти адаптуватимуться до нових умов соціального життя: до інших студентів, до викладачів, до занять та до нового режиму навчання.

Студентське життя починається з першого курсу. І тому успішна, ефективна, оптимальна адаптація першокурсників до життя і навчання у – запорука подальшого розвитку кожного студента як людини, громадянина, майбутнього фахівця.

Більшість студентів, які вступили на перший курс, як правило, мають зіткнутися з цілою низкою проблем, серед яких перше місце посідає проблема психологічної адаптації. Необхідність в психологічній адаптації людини виникає, перш за все, зі зміною діяльності людини і її соціального оточення.

До основного змісту процесу адаптації студентів першого курсу, належать: формування нового ставлення до професії, засвоєння нових навчальних форм, оцінок, способів і прийомів самостійної роботи, пристосування до нового типу навчального колективу, його звичаям і традиціям, пристосування до нових умов побуту, нової студентської «культури», новим формам використання вільного часу тощо.

Розрізняють три форми адаптації першокурсників:

а) формальна – стосується пізнавально-інформаційного пристосування до нового оточення, до структури навчального закладу, змісту навчання в ньому, до його традицій, до власних обов'язків;

б) суспільна – визначає процес внутрішньої інтеграції групи студентів першого курсу і інтеграція цієї групи зі студентським оточенням в цілому;

в) дидактична – стосується підготовки до нових форм і методів навчальної роботи в коледжі.

З першого дня навчання в коледжі студент потрапляє до навчальної групи, де зібрані колишні школярі з різними характерами, амбіціями, цілями, самооцінкою тощо. В цих умовах дуже важко адекватно сприймати не тільки навколишню дійсність, а й, навіть, самого себе. Виявлення своєї особистості, займання своєї соціальної «ніши» в колективі, який починає формуватися, адаптація власної поведінки щодо рольових очікувань студентів – одногрупників не у всіх відбувається легко і одразу. Як правило, це важкий і тривалий період у розвитку колективу.

Є дві площини проблеми адаптації: адаптація всіх студентів зі зміною статусу школяра на статус студента і адаптація студентів з інших міст чи сіл, які мешкають у гуртожитку.

Знайомство студентів-першокурсників з органами студентського самоврядування, його ролі в коледжі, напрямах діяльності, запланованих заходах. Студенти запрошуються для участі в різноманітних заходах.

Доброзичливість, увага до студентів, індивідуальний підхід сприятимуть скороченню строків адаптації.

Та на швидкість адаптації студентів також впливають і такі факти:

переживання, пов’язані з перехідним періодом: від шкільного до дорослого життя;
невизначеність мотивації вибору професії;
недостатня психологічна підготовка до самостійного життя, необхідності приймати рішення, брати на себе відповідальність за власні дії і вчинки;
невміння здійснювати психологічну саморегуляцію поведінки і діяльності, що підсилюється відсутністю звичного повсякденного контролю педагогів та батьків;
нові умови діяльності студента у Криворізькому медичному коледжі – це якісно інша система співвідношення відповідальності і залежності, де на перший план виступає необхідність самостійної регуляції своєї поведінки;
пошук оптимального режиму праці і відпочинку в нових умовах;
налагодження побуту і самообслуговування, особливо при переході до гуртожитку;
відсутність навичок самостійної роботи та ін.

Адаптація є динамічним системним процесом, ефективність якого залежить від взаємодії людини й ситуації. Об'єктивні властивості ситуації, без сумніву, впливають як на її успішність, так і на психологічні механізми, які лежать в основі поведінкових стратегій, спрямованих на пристосування. У разі високого та низького рівнів адаптивності наявні відмінності застосовуваних стратегій. Оптимальним для соціальної адаптації є поєднання прийняття себе та інших з прагненням реалізувати власні ресурси та переконанням щодо власної самоефективності свого життя.

Процеси соціально-психологічної адаптації і соціалізації щільно пов’язані. Соціальна адаптація людини передбачає формування активної особистісної позиції, усвідомлення власного соціального статусу. Умовою і результатом адаптації особистості є сформованість соціально- і професійнозначущих засобів спілкування, поведінки та діяльності, які суспільство визнає і підтримує.

Життя людини від самого початку і до кінця є адаптацією до середовища. Соціальна адаптація – це інтеграція людини в суспільство, у процесі якої відбувається формування самосвідомості й рольової поведінки, здатності до самоконтролю й адекватних зв'язків та стосунків. Психологічна адаптація здійснюється шляхом пристосування людини до наявних у суспільстві вимог у процесі узгодження індивідуальних цінностей і переконань та суспільних норм. Соціальна адаптація – активний процес пристосування до соціального середовища, спрямований на збереження й формування оптимального балансу між особою, її внутрішнім станом і навколишнім середовищем тут і тепер та з перспективою майбутнього. Успішність адаптації залежить не стільки від особливостей та об'єктивних властивостей ситуації, скільки від особливостей та наявності індивідуальних ресурсів, адекватності й ефективності стратегій їхнього застосування: здатність до адаптації є водночас інстинктом власне життя та набутими навичками.

Тому вважаю доцільним ознайомити вас, наші шановні батьки з рекомендаціями щодо полегшення періоду адаптації студентів у коледжі.

Рекомендації батькам

для покращення проходження процесу адаптації першокурсників у коледжі

Встановіть тісний контакт з куратором групи, вихователем гуртожитку, обміняйтесь номерами телефонів.
Ознайомтеся з умовами навчання та проживання Ваших дітей, розташуванням медичних закладів, можливих місць відпочинку, торгових мереж.
Цікавтеся справами Вашої дитини від самої дитини та від куратора групи.
Телефонуйте Вашій дитині щодня, обговорюйте питання навчання, матеріального становища, нових вподобань. Дайте своїй дитині відчути Вашу підтримку та бажання допомогти у будь-якій ситуації. Якщо дистанційне навчання – цікавтеся дитиною і всіма її аспектами життя, важливо розрізняти цікавість батьків, підтримку і надмірний контроль, коли підлітки починають сердитися на ваші запитання.
Дізнайтеся імена нових друзів Вашої дитини та (про всяк випадок) дізнайтесь номери їхніх телефонів.
Проведіть невелику екскурсію, разом з’ясуйте «зони невпевненості» Вашої дитини (правила поведінки на проїзній частині, транспортне сполучення, правила спілкування з незнайомими людьми тощо).
Обов’язково відвідуйте батьківські збори, там Ви зможете отримати об’єктивну інформацію про навчально-виховний процес Вашої дитини.
Будьте уважні до емоційного стану та поведінки Вашої дитини. Якщо Вас щось насторожує – обов’язково обговоріть це з дитиною, куратором групи, практичним психологом або заступником директора з виховної роботи, завідувачем відділення.
Будьте впевнені в успіхах Вашої дитини. Процес адаптації буде проходити м’якше і швидше, якщо в цей період поруч будуть ТУРБОТЛИВІ БАТЬКИ!

Загальні поради студентам щодо адаптації

Не очікуйте опіки, а розраховуйте на дружню підтримку оточуючих, яка надасть Вам відчуття рівності, потрібності та незалежності, тому:

• Зверніться по допомогу для того, щоб вільно орієнтуватися в містечку.

• Не допускайте зайвої опіки, намагайтесь стати самостійним в обслуговуванні.

• Прагніть виконувати посильну і цікаву роботу, підтримуйте охайність і порядок на робочому місці.

• Не уникайте тих, хто готовий прийти Вам на допомогу.

• Будьте активними у отриманні нових знань.

• Не створюйте емоційну напругу у відносинах із одногрупниками, намагайтесь завжди бути приязним і доброзичливим.

• Не зловживайте своїм становищем, бережіть свою людську гідність.

• Змістовно проводьте свій вільний час із іншими студентами, набувайте хороших друзів.

• Будьте оптимістом, вірте у свої можливості і пам'ятайте, що Ви потрібні іншим людям.

Якщо у Вас виникли проблеми у навчанні

Вам слід:

• Дати викладачу можливість допомогти Вам (залучити викладача до процесу розв'язання проблеми, якщо немає конкретного способу її розв'язання без його участі).

• Впевнено відстоювати свою точку зору, але з повагою і ввічливо ставитись до викладача.

• Звернути увагу викладача на позитивні моменти, на те, що Ви засвоїли на його лекціях, а не жалітися на свої проблеми.

• Зрозуміти, що викладач більше зацікавлений в успішності Вашого навчання, аніж у виставленні поганої оцінки. Ваше бажання вчитись є найкращим стимулом для отримання допомоги від викладача.

Вам не слід:

• Публічно висловлювати свою розлюченість, різку незгоду. Ні в якому разі не тисніть на викладача.

• Плакати, благати викладача про зниження вимог.

• Зловживати виразом: «Ви зобов'язані...».

• Висловлювати нерозумні або занадто обтяжливі прохання.

• Висувати вимоги до викладача щодо додаткового використання його часу.

Поради студентам щодо роботи в аудиторії

• Не бійтеся відвертого спілкування з викладачем щодо проблем, які виникли у розумунні навчального матеріалу.

• Якщо Ви відчуваєте, що можете виконати завдання іншим чином, поясніть викладачу, як саме можете це зробити. Наприклад, якщо Ви маєте вади зору чи ДЦП, Ви маєте право замість виконання контрольної роботи у письмовому вигляді виконати її в альтернативному (електронному) форматі.

• Попросіть викладача забезпечити Вас детальним планом та опорним конспектом навчального курсу, при цьому якщо матеріали Вам потрібні в альтернативному форматі, повідомте його завчасно, ще до початку занять.

• Пам'ятайте, що Ви маєте право вибирати зручні місця в аудиторії.

• Сміливіше відповідайте на запитання, беріть участь в обговоренні - це допоможе Вам пов'язати нову інформацію з тим, що Ви вже знаєте.

Поради щодо написання контрольних, екзаменаційних робіт

• Намагайтесь заздалегідь отримати питання до іспиту, з яких було б зрозуміло, який матеріал винесено на іспит і в якій формі він буде проходити. З'ясуйте, які у викладача вимоги до відповіді на «відмінно».

• Отримайте дозвіл користуватися під час іспиту простими засобами: калькуляторами, чернетками.

• Обговоріть з викладачем, в якій формі Вам буде зручніше виконувати специфічні аспекти стажування (практики).

Як допомогти підліткам впоратися зі стресом через соціальну дистанцію на карантині. Поради для батьків

завантажити

Психологічні поради батькам під час дистанційного навчання дітей

Як у період тривог заспокоїти своїх дітей а також зробити так, щоб вдома вони не закинули навчання і водночас не відчували себе напружено?

Загальні тези

Зараз діти, так само як і ми, перебувають у напрузі. Вони відчувають загальну тривогу від невизначеності, від напруги батьків, від зміни звичного режиму та обмежень. До цього додаються хвилювання про ДПА/ЗНО – поки немає розуміння щодо цього питання, від цього напруга посилюється. Тобто, зараз діти, особливо старші, потребують батьківської підтримки, вони очікують від батьків психологічної допомоги.
Ідеально, якщо батьки намагаються бути в контакті зі станом дитини і її почуттями, чесно говорять про те, що з нами відбувається. Треба просто сказати: “Якби мені зараз було потрібно вчитися вдома, я би, мабуть, на все забив. Мені самому складно зараз зібрати себе в купу. Давай допоможемо одне одному – наприклад, разом складемо розклад на день. Я потребую твоєї допомоги”.
Зараз Ви маєте бути обережними і терплячими до себе та своїх дітей. Адже адаптація триває до двох місяців.
Треба просто робити вдих та видих і нагадувати собі: “Я не вчитель”. Власне, чому батькам не можна навчати своїх дітей – ми дуже емоційно залучаємось. Якщо дитина щось не розуміє, ми не можемо впоратись зі своїми емоціями: нам здається, що ми не розумні, наша дитина нерозумна і таке інше. А дитина може просто не сприймати нас у ролі вчителя – і це нормально. Основа техніки безпеки для батьків: нам потрібно пам’ятати, що ми НЕ вчителі для наших дітей, у нас немає потрібних професійних навичок, ми не вміємо пояснювати предмет

Поради психолога

День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Звертайте увагу на домашні завдання як навчальний інструмент до самостійності, а не покарання. Важливо, щоб навчання не асоціювалося з додатковим покаранням.
Запитайте у підлітка чи складений режим дня чи знає студент свій графік занять. Якщо ні, допоможіть розробити розпорядок дня. Обговоріть його разом з дитиною у невимушеній обстановці, коли підліток в гарному настрої. Адже якщо батьки почнуть суворо розповідати, критикувати, займатися «моралізаторством» що повинен виконувати підліток, на підсвідомому рівні включається захисний механізм – напад, зціпеніння або втеча. Таким чином, дитина буде реагувати на критику або нападом і як наслідок створюється конфлікт, інша дитина в силу нервової системи може впадати в «зціпеніння» чи в захисний механізм «втеча» - буде ігнорувати вас, ваші прохання.
У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, хай це буде окреме місце, робоча зона. На ефективність навчання дуже впливає робоче місце. Тож, щоб дитина могла зосередитися на виконанні завдань, потрібно забезпечити її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку, буде сприяти відволіканню і шкодити здоров’ю дитини. Тому виберіть окремий куточок у будинку та обладнайте його. Не заважайте дитині під час дистанційного навчання, під час пар, а саме не коментуйте, не ведіть діалоги поруч з дитиною з іншими членами родини, таким чином Ви відволікаєте її увагу і показуєте свою певну зневагу.
Для проходження навчання у дитини має бути можливість працювати з персональним комп’ютером чи ноутбуком, а також стабільне з’єднання з Інтернетом.
Зараз в деяких родинах, батьки також працюють вдома, тому саме зараз час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.
Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.
Допоможіть вашій дитині, якщо у неї щось не виходить чи поганий настрій. Завжди підтримуйте.
Хваліть дітей за виконану роботу. Щоб діти завжди були націлені на конкретний результат.
Дозволяйте у визначений час спілкування онлайн. Повідомлення або дзвінок другу та викладачу стане в нагоді. Приємне спілкування й корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.
Вік студентів має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”. Однак пам’ятайте: чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно. Варто підключатися до його занять лише за потреби.
При цьому, важливо розуміти, що успіхи Вашої дитини індивідуальні, і порівнювати їх з іншими не потрібно.
Всім на психологічної витримки та сили!
Наостанок хочу додати трішки позитиву та усвідомлення.

Практичні рекомендації для адаптації студентів-першокурсників

1. Не порушувати норм та правил поведінки.

2. Брати активну участь у заходах, які проводяться в університеті.

3. Виконувати рекомендації викладачів щодо навчання.

4. Співпрацювати з групою та завжди підтримувати один одного.

5. Регулярно відвідувати заняття.

6. Стримувати негативні емоції.

7. Бути впевненим у собі і своїх діях.

8. Не відмовляти у допомозі тим, хто цього потребує.

9. Бути цілеспрямованим, ставити перед собою чітку мету та досягати її.

10. Концентрувати свою увагу на навчанні.

11. Співпрацювати з викладачами та студентами.

12. Вдосконалювати свої знання та намагатись досягти нових та корисних знань.

13. Не боятись пробувати щось нове для себе.

14. Поважати думку оточуючих.

15. Відповідати на парах.

16. Будьте оптимістом, вірте у свої можливості і пам'ятайте, що Ви потрібні іншим людям.

18. Сміливіше відповідайте на запитання, беріть участь в обговоренні – це допоможе Вам пов'язати нову інформацію з тим, що Ви вже знаєте.

Радійте! Студентське життя буває один раз в житті, і воно неповторне!

Як подбати про своє психічне здоров’я: 5 корисних звичок на кожний день

Піклуватись про своє психічне здоров’я так само важливо, як і про фізичне. Хороша новина: вони тісно пов’язані, тож фізичні вправи, сон та харчування мають позитивний ефект і для тіла, і для психіки. Дотримуйтесь цих корисних звичок, і ваше життя буде в гармонії.

Звичка перша: достатньо спати

Наш мозок не здатен безперервно сприймати інформацію: йому потрібен час, щоб опрацювати й засвоїти її. Недавні дослідження показали, що під час сну мозок очищається від продуктів метаболізму, що накопичилися протягом дня. Це необхідно для того, щоби вдень ми почувалися бадьорими і були уважними.

Прийміть той факт, що на справи у вас є 16 годин на добу, і не намагайтесь додати пару годин за рахунок сну. Бути млявим, відчувати туман в голові, збільшувати ризик розвитку у себе діабету, деменції, ожиріння і хвороби серця, які спричиняє хронічне недосипання, – сумнівна оптимізація.

Ось кілька порад, які зроблять ваш відпочинок вночі приємним і якісним:

спіть 7-9 годин на добу в один і той же час;
не намагайтесь відіспатись на вихідних: вчені довели, що спроби компенсувати дефіцит сну лише шкодять здоров’ю;
якщо ви з ранку до вечора працюєте сидячи, ввечері виходьте на пробіжку або прогулянку;
зменшіть кількість екранного часу перед сном. Для розваги або інтелектуальної активності краще обрати книгу;
замініть каву або алкоголь перед сном на трав’яний чай.

Звичка друга: збалансовано харчуватися

Наш мозок займає всього 2% від ваги тіла, але споживає 20% енергії організму. Щоб функціонувати, йому потрібно багато ресурсів, які ми отримуємо разом з продуктами харчування. Їжа має безпосередній вплив на наш мозок, а отже — і настрій.

Вчені відносно недавно почали досліджувати вплив харчування на психічне здоров’я і ось кілька рекомендацій, які існують на сьогодні:

раціон харчування повинен задовольняти потреби організму в вітамінах, мінералах і калоріях;
вживайте продукти з цільного зерна, рибу з омега-3 жирними кислотами (оселедець, скумбрія, лосось, сардина), горіхи, гарбузове та лляне насіння, чорниці, смородину, броколі, томати;
зменшуйте вживання перероблених харчових продуктів: тих, що були законсервовані, термічно оброблені і підготовлені до тривалого зберігання перед споживанням. До них належать напівфабрикати, консерви, ковбаси, снеки, випічка;
відмовтесь від цукру. Глюкоза потрібна для таких функцій мозку як мислення, пам’ять і навчання. Але в продуктах, які ми споживаємо щодня, міститься набагато більше цукру, ніж нам потрібно. Його надлишок приводить до поступового погіршення пам’яті та когнітивних функцій.

Звичка третя: бути фізично активними

Як йшлося вище, фізичні вправи покращують сон, але користь фізичної активності для психічного здоров’я цим не обмежується. Доведено, що люди, які регулярно виконують вправи, мають менший рівень стресу. Завдяки спорту загострюється пам’ять і концентрація, нормалізується вага тіла і покращуються самооцінка. І не лише завдяки спорту! Робота в саду, прибирання вдома або прогулянка з роботи додому працюють не гірше.

Звичка четверта: товаришувати

Якщо у вас є кілька друзів, з якими ви регулярно зустрічаєтесь і спілкуєтесь, ви вже робите своєму психічному здоров’ю величезну послугу. Якщо немає – час будувати такі стосунки. Мова не про те, щоб додати у друзі тисячу малознайомих людей у соцмережах. Будуйте відносини, в яких панують взаємна довіра й підтримка, де вас приймають за хороших і поганих обставин. Такі відносини дають відчуття щастя, призначення і впевненості – а це захисні вежі вашого психічного здоров’я.

Звичка п’ята: обирати змістовні справи

Кожен по-своєму розуміє поняття “змістовні справи”. Для одних це робота, для інших – хобі, для третіх – волонтерство. Список можна продовжувати, але у всіх цих занять є спільна риса: вони приносять задоволення, надихають і надають життю сенсу.

Пригадайте, коли ви із задоволенням прокидалися вранці — енергійні, в очікуванні чогось особливого. Це могла бути подорож в нові місця, концерт улюбленого артиста чи похід з друзями в кіно. Або пригадайте стан, коли заняття поглинало вас, ви були наче в потоці, не відчували ані втоми, ані плину часу. Наприклад, за читанням книги, малюванням або грою в футбол. Це і є ваші змістовні справи. Знаходьте в своєму житті час для себе і таких речей, особливо, коли відчуваєте, що через стрес, рутину або негативні думки світ довкола починає втрачати кольори.

Конфлікти в педагогічному процесі

Студентські групи отримують автономне студентське самоуправління і відкрито відстоюють право бути самими собою. Вони самостійно вирішують свої особисті питання, закохуються, мають власні вподобання та погляди на те, що відбувається навколо. У цих умовах реакція на нетактовні зауваження педагогічних працівників стає набагато гострішою і може призводити до конфліктів у будь-якій формі.

Конфлікти між науково-педагогічним складом і студентами здебільшого виникають через несправедливо виставлені (завищені чи занижені окремим студентам) оцінки. У таких випадках у конфлікт може втягнутися вся навчальна група, виступаючи на стороні студента або педагога.

У таких ситуаціях суб'єктивною стороною можуть бути необ'єктивні претензії студента на вищу оцінку та суб'єктивність викладача, що занижує оцінку студентові. Є викладачі, які майже ніколи не ставлять оцінку "відмінно", які переконані в тому, що досконало знають предмет тільки вони самі. Такий викладач постійно перебуває в конфліктній ситуації зі студентами.

Зустрічаються й інші суб'єктивні моменти в оцінці знань студента викладачем. Бувають сумніви в оцінці - поставити "добре" або "задовільно" студентові. У такій ситуації викладач орієнтується на оцінки, проставлені в заліковій книжці. При більшій кількості "задовільних" оцінок питання вирішується на користь оцінки "задовільно", "відмінно" такий викладач не поставить студентові за жодну відповідь.

Впливати на оцінку можуть також особисті якості студента—його поведінка на лекціях і практичних заняттях (репліки, суперечки). ,

Окремі науково-педагогічні працівники дотримуються двох протилежних стратегій в оцінці знань студентів:

одна проявляється в занижених вимогах до рівня знань і відвідування занять з метою встановлення доброзичливих відносин зі студентами
інша пред'являє завищені вимоги з метою досягнення високого рівня знань і підготовки майбутніх високопрофесійних фахівців.

Обидві стратегії потенційно конфліктні. Завищені оцінки відбивають у студентів бажання активно засвоювати навчальний матеріал, працювати в бібліотеках, не стимулюють їх ініціативу і творчість, відучують хороших студентів від активної участі в навчанні. Заниження оцінок сприймається студентами як свавілля педагога, його нелюбов до них. Виходячи з цього слід завжди принципово і справедливо оцінювати знання студентів, що дозволить попередити конфліктні ситуації.

Іноді студенти у випадках неадекватної оцінки їхніх знань конфліктують у відкритій формі, але частіше студент носить у собі приховані форми протесту у вигляді негативних відчуттів: недовір'я, ненависті, презирства, ворожості, ревнощів, жаги помсти тощо, якими він ділиться зі своїм оточенням.

Конфлікти на рівні викладач - студент мають складні форми. Основна роль в їх попередженні та вирішенні випадає на викладача, який може використовувати для цього деякі необхідні в цих випадках методики і вимоги:

- при звіті студента необхідно психологічно налаштувати його до максимально можливої плідної відповіді, виключити виникнення стресової ситуації;
- у разі незадовільної відповіді взаємодія студент - викладач повинна закінчуватися усвідомленням студентом того, що мова йде не про те, що його відповідь не задовольняє особисто викладача, а про те, що вона не відповідає вимогам програми;
- у жодній формі та з жодного приводу не можна допустити образи студента;
- викладач повинен володіти собою і своїми емоціями в будь-якій ситуації;

Як без стресу почати новий навчальний рік

Поради для підготовки до комфортного навчального року.

Початок навчального року завжди дарує безліч емоцій: тут і радість від зустрічі з колегами та студентами, і сум за літнім відпочинком. Але з року в рік одне залишається незмінним – повернення до навчання провокує не тільки підвищення рівня дофаміну, а й кортизолу, що відповідає за стрес.

Утім, найдосвідченіші викладачі готуються до вересня заздалегідь: мінімізують або зовсім прибирають потенційні стресові фактори. Що можна зробити зараз, щоб розпочати навчальний рік спокійно та позитивно?

Продумайте розклад – не занурюйтеся в роботу з головою

Програма розрахована на поступове збільшення навантаження не тільки для студентів, а й для викладачів. Навчальний рік набирає обертів поступово, тож необхідно дати собі час на адаптацію до робочого розкладу дня!

Завчасно детально продумайте власний розклад! Подумайте скільки часу займатиме дорога на роботу з урахуванням ранкових заторів.

Визначте години відпочинку (кілька годин до початку робочого дня та до сну).

Розставте пріоритети (ранкова пробіжка та родинна вечеря – важливіше за перевірку невчасно зданих робіт тощо).

Визначте особисті кордони – переключення з роботи на особисте життя

Робота викладача психологічно складна, адже діти та підлітки тільки вчаться відчувати та розуміти кордони інших людей, а освітянам треба все це витримати! Як легко налаштуватися на роботу та зберегти баланс між особистим та професійним життям? Можна провести межу буквально – за допомогою ритуалів. Наприклад, повернувшися додому, можна відразу змінювати робочий одяг на домашній.

Складіть список того, що допомагає вам переключитися з одного режиму на інший. Це може бути читання книги в дорозі, прогулянка з собакою, або просто звичка приходити додому та робити хвилинну паузу із думкою, що робочий день закінчено.

Відмовтеся від перфекціонізму – не тисніть на себе

Перфекціонізм ще нікому не врятував життя, а от незручностей завдав чимало. Постійна потреба в тому, щоб усе було ідеально – перепона для саморозвитку та величезний тиск. На початку нового навчального року він може стати критичним, адже це додатковий стресовий фактор. Чи варте воно того?

Розділіть аркуш на 3 колонки, у першу колонку випишіть основні сфери свого життя (робота, ментальне та фізичне здоров'я, сім’я, стосунки тощо). До другої занотуйте переваги і недоліки, які вам дає прагнення до ідеалу в цих сферах. У третій колонці запишіть фактично те ж саме, що у другій, але вже з точки зору людини, яка прагне не до досконалості, а до щасливого життя.

Піклуйтеся про себе – попередьте емоційне вигорання

Коли ми повертаємося на роботу після тривалого відпочинку, маємо особливо ретельно стежити за власною емоційною гігієною. Це допоможе запобігти емоційному вигоранню. Особливо важливо влаштувати собі інтернет-детокс: зранку та за кілька годин до сну не виходити до мережі. Особливо – не читати негативних новин.

Спочатку дайте собі час на адаптацію до нових умов. Комусь достатньо одного дня, комусь не вистачить і тижня. Складіть список того, що вас дратує або лякає у поверненні до навчального процесу. Навпроти кожного пункту напишіть його антипод, а також подумайте, як ви можете змінити ситуацію, вплинути на цей страх. А тепер виконуйте дії з другого стовпчика без поспіху, відповідно до свого ритму.

Знизьте стресові фактори – пандемія та збільшення соціальних контактів

Можна нескінченно говорити про переваги повернення на роботу після самоізоляції. Але факт зостається фактом: число соціальних контактів різко збільшується, а страх перед пандемією залишається на тому ж рівні. Поради, які допоможуть пережити карантин, не втратили своєї актуальності.