Поговоримо про

 



ЦІКАВО ЗНАТИ

ВІДМІННОСТІ МІЖ ЧОЛОВІКАМИ ТА ЖІНКАМИ. ЧОМУ ТАК ВАЖКО ПОРОЗУМІТИСЯ? завантажити

 



І ЗНОВУ ПРО КОХАННЯ

Будь які стосунки проходять 7 етапів

Ми самі вибираємо собі чоловіка або дружину. Однак, щоб відчути справжнє кохання в сімейному житті, потрібно пізнати один одного, подружитися, а потім вже покохати. Багато помилково вважають коханням перший цукерково-букетний період. Адже, як тільки романтика йде, рожеві окуляри падають, партнери стикаються першими труднощами, першими випробуваннями відносин. А хтось вважає – кохання минуло.

Відданість і терпіння – головні якості кохання. Якщо Ви вирішили, що в Ваших стосунках «кохання закінчилася», будьте впевнені, що воно ще й не починалося.

Ці сім етапів стосунків, які покажуть вам, чому справжнє кохання і справжні стосунки приходять з часом:

1. Цукерково-букетний етап

Цукерково-букетний період триває близько 18 місяців. Так як у чоловіка і жінки, коли вони закохуються в один одного, виробляється в організмі гормони, які допомагають бачити світ в яскравих фарбах. У цей період їм все здається дивним в їх партнері. Вони відчувають себе, як ніби в стані наркотичного сп’яніння.

Не слід в цей період приймати доленосні рішення, адже дія цього сп’яніння рано чи пізно припиниться, все стане на свої місця.

2. Етап перенасичення

У цей період ви починаєте тверезо дивитися на ваші стосунки і вашого партнера, море почуттів вщухає, ви поступово звикаєте один до одного. Наслідком цього є зміна вашої поведінки – ви починаєте вести себе більш розкуто і природно.

3. Етап відрази

Етапу відрази не уникнути за будь-яких тривалих стосунках. Сварки і виявлення недоліків один одного характерні для цього етапу. Вам здається, що найпростіший спосіб уникнути всього цього – розставання або розлучення. Розлучившись, ви незабаром знову вступите в цукерково-букетний етап з іншою людиною, і почнете проходити етапи заново, поки не дійдете до цього і не перейдете до наступного.

4. Етап терпіння

На цьому етапі партнери набувають мудрість. Сварки вже не носять такий драматичний характер, адже обидва знають, що сварка закінчується, а відносини необхідно продовжувати. Якщо обидва роблять все, щоб розвинути у себе терпіння, з роками до них приходить мудрість. Це закон.

5. Етап боргу або поваги

Це перший етап справжнього кохання, адже до цього кохання ще не було. Партнери починають розуміти свої обов’язки, думаючи не про те, що йому повинен інший партнер, а про те, що він може зробити і дати своєму коханому.

6. Етап дружби

У цей період партнери стають дуже близькі один одному. Вони довіряють один одному, як найближчим друзям. Етап дружби відкриває дорогу до справжнього кохання.

7. Етап справжнього кохання

До справжнього кохання йдуть дуже довгий час, проходячи разом через складні життєві етапи і ситуації. Справжнє кохання – це не те, що несподівано падає вам з неба, як вважає багато хто. Для справжньої, дорослої любові людина дозріває, відмовляючись від егоїзму і забобонів.

Джерело: http://osoblyva.com/vyyavlyayetsya-shho-zhyttya-v-shlyubi-skladayetsya-z...

 



ЗВЕРНИ УВАГУ! ЦЕ СТОСУЄТСЯ КОЖНОГО!!!

Кібербулінг в інтернет-середовищі

Щорічно в другий вівторок лютого відзначають Всесвітній День безпеки в інтернеті. Заходи цього дня спрямовані на розповсюдження знань про безпечне й відповідальне використання новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Ми підготували антикібербулінгові поради

Діти завжди мали свої таємні світи, свої ігри та свої секрети від дорослих. Таємничість сучаcного покоління — віртуальна і здебільшого неочевидна для дорослих. Дорослих, які не знаються на дитячих «забавках» в інтернеті, лякає віртуальний світ. Вони не можуть зіставити власний дитячий досвід із досвідом своїх дітей, навчити їх чомусь, бути авторитетом для них у цій сфері. Тут є великий ризик, адже, зіткнувшись із проблемою в інтернет-просторі, дитина не може розповісти про неї батьками через страх, що її не зрозуміють або взагалі заборонять користуватися комп’ютером. Залишитися ж без інтернету для сучасних підлітків означає не тільки позбутися задоволення грати та переглядати цікавий контент. В інтернеті підлітки самовиражаються та реалізують свою головну компетенцію — спілкування.

Що таке кібербулінг

Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для дітей. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг. Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої. Булінг буває фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо) вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад,  про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу) соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо) Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 сторіччі. Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування». Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину. Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні смски замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі

Проблема віртуальної агресії

Віртуального хулігана майже неможливо покарати, неможливо поскаржитися на нього класному керівникові чи директору. Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна. Якщо реальний булінг — хоч яку жахливу форму він має — закінчується, коли дитина повертається додому, то від кібербулінгу важко сховатися будь-де. Також такі особливості кібербулінгу, як анонімність і безкарність, зумовлюють труднощі його дослідження. Оскільки кібербум у Європі та Америці розпочався раніше, ніж в Україні, ці країни мають більший досвід вивчення й запобігання кібертероризму. У західних дослідження більше половини опитаних визнали, що щодо них застосовували кібербулінг у вигляді нецензурної лайки. Кожному четвертому користувачеві пропонували відвідати порнографічний сайт чи переглянути відео, що містить сцени насильства. В Україні масштабних досліджень проблем кібербулінгу та його потенційної небезпеки не проводили. Проте з теле- та інтернет-джерел, а іноді й з власного досвіду читачів, відомо, що віртуальна агресія в нашій країні набирає обертів. Причини віртуальної агресії Дослідження причин кібербуллінгу також поки що є орієнтовним. На запитання «Чому діти-булери проявляють агресію щодо підлітків в інтернеті?» — дослідники відповідають: задля реваншу діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі аби розважитися діти банально (і безвідповідально) не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків для посилення кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі

Профілактика кібербулінгу

Кібербулінг, як і булінг, це не лише проблема жертви чи булера. Це показник рівня комунікативної культури та агресивності середовища, в якому зростає дитина. Якщо явище кібербулінгу в країні процвітає, то можна говорити про певні агресивні тенденції у суспільстві в цілому. Подолати явище кібербулінгу в принципі неможливо. Контролювати віртуальне середовище, в якому «живе» дитина, також украй важко. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу, які допомагають захистити дитину.

Поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини Оволодівайте новими знаннями так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо

Будьте уважними до дитини уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо) Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти Здійснюйте обмежений контроль можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький

Застосовуйте технічні засоби безпеки для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі)

Формуйте комунікативну культуру роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру

Дитині також слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть довідатись інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо. Навчіть дитину обмежувати доступ до персональної інформації у соцмережах​ Батьки разом із дітьми можуть пройти курс безпечного користування інтернет-ресурсами.

Якщо відомо про кібератаки на дитину: поради батькам

Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються. Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів. Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги. Проте якщо причина в іншому, наприклад, кібербулінг слугував підсиленням традиційного булінгу, насилля може продовжитися іншими засобами. Варто поінформувати про проблему педагогів. Якщо ймовірні булери зі шкільного кола дитини, то педагоги зможуть уважніше слідкувати за ситуацією традиційного булінгу під час навчально-виховного процесу. Також педагоги можуть провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті. Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Зауважте! Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу Якщо випадок вдалося врегулювати, потрібно зробити з нього урок для формування медіакультури дитини, повторити найпростіші правила безпеки користування інтернетом. Здійснюючи будь-яку дію, батьки мають демонструвати спокій і впевненість, надавати дітям позитивний емоційний ресурс, захищеність та підтримку.

Якщо дитина — кібербулер, а не жертва

Буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини. Натомість не варто звинувачувати школу або батьків жертв у роздмухуванні проблеми, применшувати значущість проблеми. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера.

За матеріалами Ганни Колесової, методиста Славутицького міського методичного центру, Київська обл

Джерело: http://www.pedrada.com.ua/article/1200-qqq-17-m2-06-02-2017-pogovormo-pro-kberbulng-u-den-bezpeki-v-nternet

 



ЗВЕРНИ УВАГУ! ЦЕ СТОСУЄТСЯ КОЖНОГО!!!

 

В соцсетях появилась игра,

которая лишает жизни подростков.

Обязательно прочтите это

 

Говорят, что есть какая-то игра, из-за которой дети кончают жизнь самоубийством.

Будьте внимательны и предельно осторожны. Выполнить нужно какие-то задания, их 50.

Видимо в одном из заданий узнают адреса, контакты и всю информацию о родных. Последнее задание это повеситься или спрыгнуть откуда-то. При отказе идут угрозы типа “Убьем родителей”, “Убьем родных”, “Адрес знаем” и т.д. И бедные дети все равно выполняют это задание. Что за ужас творится?! Столько жертв этой игры уже. Возрастные ограничения до 17 лет.

Будьте друзьями своим детям. Общайтесь с детьми, пусть они будут уверены, что вы им поможете.

На что обратить внимание?

1. Подросток не высыпается, даже если рано ложится спать. Проследите, спит ли ваш ребенок в ранние утренние часы.

2. Рисует китов, бабочек, единорогов.

3. Состоит в группах, содержащих в названии следующее: «Киты плывут вверх», «Разбуди меня в 4.20», f57, f58, «Тихий дом», «Рина», «Ня.пока», «Море китов», «50 дней до моего…».

4. Закрыл доступ к подробной информации. В переписке с друзьями (на личной «стене») есть фразы «разбуди меня в 4.20», «я в игре». ОПАСНО, если появляются цифры, начиная от 50 и меньше.

5. Переписывается в мессенджерах с незнакомыми людьми, которые дают странные распоряжения.

 

Как выйти из Игры?

Запомни: Игра и все группы в контакте и в Инстаграмм и все администраторы не знают кто ты!

Не владеют силой и сверхъестественной силой! Если они пишут твой адрес, просят номер телефона , просят пройти по ссылке , предлагают встречи, вступить в игры, и тд , то ты можешь сказать НЕТ!

И за НЕТ тебе не будет ничего!

  • Даже если они высыпают к тебе адрес твоего места жительства , то не нужно паниковать!
  • Адрес они вычисляют с помощью IP и таким образом просто манипулируют!
  • Ты всегда можешь поговорить и рассказать взрослым о своих проблемах и они защитят и тебя и себя от бед!
  • Родители должны быть готовы к диалогу и если ребёнка беспокоит что- то , то обсудить с ним проблему и помочь Ее решить!

Джерело: http://pic-words.ru/v-socsetyax-poyavilas-igra-kotoraya-lishaet-zhizni-podrostkov-obyazatelno-prochtite-eto.html

 



НАС ПИТАЮТЬ

Для чого ходити до психолога?

Якщо у душі щось надломилось, збилось з ритму, болить – з цим куда і до кого? До друзів/подруг – добре, допомагає… А якщо вже ні? Якщо постійно одні і ті ж граблі?

Якщо машина ламається, її відвозять до сервісу, і навряд чи соромно – звернутися до професіонала. Відремонтують-підтягнуть-полакують – як новенька стане.

А от до психолога соромно за допомогою звертатися. Тут визначення «допомагати» одразу ставить того, хто звернувся у позицію слабкого…Причому слабкого душею, та й розумом, схоже, теж…

Таким чином, часто виходить, що звернутися до психолога = розписатися у своїй слабкості. А нам всім з дитинства говорять, особливо хлопчикам, - соромно бути слабким! Ти повинен бути сильним! А чоловікам тим ще складніше, бо психологи в основному – жінки …

Психолог – майстер, який разом із Вами ремонтує-підтягує-лакує, а якщо ще точніше – страхує Вас і забезпечує безпеку вашого ремонту, вчасно подає необхідні Вам інструмент і відслідковує «напругу в мережі».

Якщо ж Ви все-таки вагаєтесь, чи йти до психолога, зважте на наступне та прийміть правильне рішення:

1. Психолог вас слухає. Чим це слухання відрізняється від звичайної розмови? У простій розмові співрозмовники часто говорять кожен про своє. Привернути увагу, звичайно можна, але відповідь буде така, що краще б промовчали… Прийшов за підтримкою, а скажуть – сам винен (а), і ще поколупаються в рані, посмакують деталі - подробиці, засоромлять… Або й радити почнуть – зроби так, або так! Послухаєшся, зробиш, а якщо знову все піде не так, висловити претензії кому? Тому, хто радив? Ну, висловиш – тільки стосунки з ним (с нею) попсуєш. А у відповідь, швидше всього, почуєш обурене: «Ти мене неправильно зрозумів!»

Чому так відбувається? Тому що той, хто дає поради, вас оцінює, впаковує у свою систему координат «добре-погано», нав’язує вам свій спосіб дій і думок, мало проникаючи у вашу індивідуальність… Психолог-професіонал слухає безоціночно. Він (вона) завчасно впевнений(а) в тому, що Ви унікальні, і готовий (а) приймати Вас такими, якими Ви є. Ви можете розповісти про свої найжахливіші думки і вчинки – у відповідь Вас, можливо, попросять уточнити, з якої системи координат Ви таким чином себе оцінили і, цілком можливо, Ваша думка зміниться в сторону позитивного прийняття себе.

2. Щоб так слухати і чути, психологу необхідно бути чутливим до Вас і до себе, розпізнавати пастки розуму, внутрішні конфлікти, маски і шаблони поведінки та думок. Для цього психолог багато років вчиться, сам проходить свою особисту терапію, і все професійне життя продовжує вдосконалювати  свої знання та вміння.

3. Опора на професійні знання і пропрацьований особистий досвід – ще один важливий інструмент психолога. Диплом – це обов’язкова умова, залишимо це без обговорення.

4. Коли мама-папа вчили Вас жити, вони – в основному – кроїли Вас за своїм зразком, вводили обмеження поведінки шляхом покарання-заохочення, нав’язували свою систему життєвих координат. Психолог далекий від таких ідей. Поради, настійні рекомендації, директивні вказівки – батьківський арсенал виховання – радикально відрізняється від інструментів психолога.Він сприймає Вас такими, якими Ви на сьогоднішній день є, без нав’язування Вам своїх категорій «добре-погано», з повагою до Вашого життя.

5. Якщо Ваші сьогоднішні проблеми гніздяться в глибокому дитинстві, психолог разом з Вами проаналізує Ваші дитячо-батьківські відносини і буде всіма засобами допомагати отримувати задоволення від себе та від життя.

6. Психолог разом з Вами зацікавлений у тому, щоб розвинути у Вас творче ставлення до своїх можливостей і до життя в цілому, звільнити Вас від обмежень застарілих звичок.

7. Якщо у Вашому житті було недостатньо безпеки та любові, допомога психолога допоможе Вам відновити почуття захищеності і віру в те, що Вас люблять.

 Отже, Вам вирішувати – звертатися до психолога чи ні, але, можливо, саме позитивна відповідь на це запитання зможе змінити якість Вашого життя.



ВАРТО ЗНАТИ

Памятка для всіх в період інформаційної війни (і не тільки)

Роздрукувати і вивчити напамять! 

1. Будь-яка війна закінчується.

2. Кожен народ складається з різних людей. Не всі беруть участь у війні — не сліб принижувати всіх підряд.

3. Політики домовляться, а ти залишишся з тими помиями, яким ти обливав "своїх ідеологічних супротивників".

4. Під час війни брешуть ВСІ. Не поширюй інформацію, достовірність якої не впевнений на 101% (або не можеш перевірити). Якщо хочеш щось написати/сказати, пиши/кажи тільки те, що бачив на власні очі. Це чесно. Все інше - участь у брехні.

5. Хочеш висловити своє ствлення до політики - висловлюй, при цьому не обовязково когось принижувати.

6. Не подобається думка іншої людини, але дуже хочеться висловитися - скажи про цю думку, а не про цю людину, адже, найчастіше, ти з нею особисто не знайомий.

7. Ненавидіти незнайомих тобі людей - патологія.

8. Взаємовідносини між людьми досить складні навіть на рівні сімї або трудового колективу. Між державами все ще складніше. Все просто і зрозуміло тільки для дурнів. Не поспішай робити висновків - не будь дурнем.

9. Завжди залишайся Людиною і памятай пункт 1.

Усім миру! 

Автор: Володимир Л. Худяшов



ПРИТЧА

Історія про стосунки на прикладі червоних яблук

Це чудова розповідь про те, чого ми  чекаємо у стосунках і як важливо на початку визначити спільні пріоритети.
Уявіть, що Ви дружите з Машею. У Маші є 3 зелених яблука. А Вам цих яблук потрібен кілограм, червоних. І в даній ситуації розумним рішенням було б піти на ринок і купити кілограм червоних яблук у того, хто буде готовий Вам продати цей кілограм червони яблук. Але базар - це так абстракно, так далеко - а раптом там взагалі ніяких яблук не буде? А раптом - санітарний день? А Маша – ось вона тут стоїть, вона класна! І Ви робите сміливе припущення, що кілограм червоних яблук у Маші все-таки є. В глибині душі. А якщо прикласти зусилля, вона Вам їх віддасть. Все це було б дуже доречно.
«Маш, а хочеш, разом у кіно сходимо?» — цікавитися Ви. Маша здивована, але, напевно хоче, тим більше, що Ви робите вигляд, що Вам зовсім не важко. Ви йдете з Машею в кіно. Але після цього кілограм червоних яблук у Вас не зявився. 
«Що таке?» — думаєте Ви і ведете Машу в кафе. Ви гуляєте з її собачкою. Ви клеїте їй обої. Ви ремонтуєте її машину... І нічого не відбувається. 
«Та що ж це таке відбувається?» — обурюєтесь Ви і пропонуєте Маші переїхати до Вас. Ціна кілограма червоних яблук злітає до небес. Який там базар - тепер Вам принципово отримати свої яблука саме у Маші. Ви говорите собі, що це доля. І тут вже зрозуміло, що буде далі: прийде день, коли хтось буде кричати: «Я на тебе життя поклав, а тобі для мене цих яблук шкода!», хтось буде ридати у відповідь: «Та немає у мене ніяких яблук, з чого ти це взяв?».
Дійсно, з чого? Я свідомо не беру ситуацію, коли підступна Маша свідомо вводить Вас в оману, тому що їй просто подобається ходити в кіно (хоча саме це часто і відбуваєть). Але де не візьми часто трапляється так, що ми не до кінця є чесними у своїх намірах, а у оточуючих нас людей просто немає того, що нам потрібно: кілограма червоних яблук, бажання народжувати від Вас шістьох дітей, потреби у спільному відпочинку, здатності говорити по душах, банально - любові до нас і, відповідно, можливості цю любов демонструвати. І все це нормально. Так само, як нормально хотіти всі ці чудові речі. 
Ненормально - займатися рекетом, намагаючись витрусити з першої симпатичної людини, яка опинилася поблизу, те, чого у неї немає - грунтуючись тільки на  тому, що «в глибині душі» у неї це, можливо, відшукається.
Не відшукається. Якщо у когось щось для Вас є, він цим поділиться сам. Не від глибини душі - а від всієї її широти.