18 ТРАВНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ДЕПОРТАЦІЇ КРИМСЬКИХ ТАТАР

Депортація кримських татар (кр.-тат. Qırımtatar sürgünligi) — насильницьке виселення кримсько-татарського народу з їхньої історичної Батьківщини, здійснене упродовж 18-21 травня 1944року радянським тоталітарним режимом. У результатіетнічної чистки каральні органи СРСР та таємна поліція за наказом Йосипа Сталіна депортували 191 044 кримських татар у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Приуралля до республік Середньої Азії. Примусове виселення здійснювалось підрозділами НКВС: чоловіків та жінок, дітей, людей похилого віку зігнали до залізничних вагонів, які до того використовувалися для перевезення рогатої худоби, і 70 ешелонами відправили за кілька тисяч кілометрів від рідної домівки. Кримські татари стали одним із десяти етносів СРСР, яких не оминула сталінська політика депортація народів.

Офіційною причиною примусового переселення стало звинувачення всього кримськотатарського народу в масовому колабораціонізмі  під час Другої світової війни. Радянська ідеологія післявоєнного часу таврувала кримських татар як зрадників, і хоча ця думка побутує донині серед деяких мешканців Росії, представники етносу категорично спростовують її. Ряд істориків припускають, що злочин насправді був частиною радянського плану отримати доступ до проток Босфор й Дарданелли і захопити частину території Туреччини, де кримські татари мали етнічних родичів. На початковому етапі нацистської окупації Криму німці розглядали корінне населення переважно негативно, але їхня політика зазнала змін перед лицем запеклого радянського опору. Важкі поразки на радянському фронті змусили німецьке командування піти на формування допоміжних підрозділів з військовополонених. Так, від 9 000 до 20 000 кримських татар поповнили ряди батальйонів самооборони, що створювались для боротьби з радянськими партизанами. Формувалися мусульманські комітети, які являли собою органи обмеженого самоврядування при німецькій адміністрації. Чисельність дезертирів серед кримських татар можна порівняти з кількістю перебіжчиків інших національностей. Слід також зазначити, що аналогічна кількість кримськотатарських добровольців також приєдналася до Червоної армії та радянських партизанських загонів.

Під час депортації загинуло близько 8000 кримських татар, ще десятки тисяч померли внаслідок суворих умов вигнання упродовж наступних років. Покинутими залишилися 80000 домівок і 360000 гектарів землі, всі запаси продовольства, десятки тисяч тонн сільськогосподарської продукції. Сталін прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар і в наступних переписах населення заборонив будь-які згадки про дану етнічну групу. Новий радянський керівник Микита Хрущов, котрий прийшов до влади у 1956 році, засудив політику свого попередника та взяв курс на десталінізацію та лібералізацію. Однак, вона не торкнулась кримських татар, оскільки директива, яка забороняла їхнє повернення, скасована не була. Кримці, на відміну від інших виселених народів, були вимушені залишатися в Центральній Азії упродовж кількох десятиліть. Право на повернення до історичної батьківщини вони отримали лише в період перебудови. У 1989 Верховна Рада СРСР засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною, 14 листопада того ж року регіональний парламент Криму прийняв аналогічне рішення.

До 2004 року значна кількість татар повернулися до Криму, вони становлять 12 % населення півострова. Місцева влада не допомагала в їхньому поверненні, або в отриманні компенсацій за землі, які вони втратили. Російська Федерація як дежава-правонаступник СРСР також не відшкодувала депортованим збитки за втрачене майно і не провела судові процеси над особами, які відповідальні за насильницьке переселення. Депортація кримських татар стала символом страждань і гноблення малих народів Радянського Союзу, у її результаті кримці на 45 років позбавились етносоціального та етнокультурного середовища проживання, яке створювалося віками. 12 листопада 2015 Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв кримсько-татарського народу.

Після окупації Криму Російською Федерацією у 2014р її влада відновила переслідування кримсько-татарських активістів і ставить завдання чергове виселення багатостраждального народу з його історичної Батьківщини.